Глобальне потепління перестало бути прогнозом на майбутнє. Це вимірюваний процес, який фіксують вісім незалежних наукових наборів даних, зібраних агенціями Північної Америки, Європи та Азії. Вони використовують різні методики й дають дещо різні цифри — але сходяться в головному.
Що показують вимірювання
Найтеплішим роком за всю історію спостережень залишається 2024-й: середня приземна температура була приблизно на 1,55 °C вищою за середнє значення 1850–1900 років. Це, ймовірно, перший календарний рік, коли планета перетнула позначку 1,5 °C.
2025 рік став третім найтеплішим — близько 1,47 °C над доіндустріальним рівнем. Показово інше: рік почався й завершився фазою Ла-Ніньї, яка зазвичай охолоджує планету, і все одно опинився в трійці рекордних. Природний цикл, що мав би дати перепочинок, лише трохи пригальмував тренд.
Дві цифри, які варто запам’ятати. Останні одинадцять років (2015–2025) — це одинадцять найтепліших років за 176 років інструментальних спостережень. А усереднена температура трьох останніх років становить 1,48 °C над доіндустріальним рівнем.
Чому 1,5 °C — це багато
Півтора градуса звучать несерйозно — це різниця між ранком і полуднем. Але йдеться про середнє значення для всієї планети, а середні змінюються повільно й важко. Щоб зрушити їх на градус, у систему треба закачати колосальну кількість енергії. І розподіляється вона нерівномірно: суша нагрівається швидше за океан, високі широти — швидше за тропіки.
Важливе уточнення щодо Паризької угоди: її поріг у 1,5 °C стосується довгострокового потепління, усередненого за десятиліття, а не окремого року. Один рік вище позначки не означає, що ціль провалено. Але три роки поспіль біля 1,5 °C означають, що запас міцності вичерпано.
Океан як головний акумулятор
Приблизно 90% надлишкового тепла поглинає океан. Саме тому теплоємність океану — точніший індикатор змін клімату, ніж температура повітря: вона майже не реагує на короткі природні коливання й показує накопичений ефект.
У 2025 році вміст тепла в океані продовжив зростати, а температура поверхні моря була на 0,49 °C вищою за базовий період 1981–2010 років. Наслідки прямі: знебарвлення коралових рифів, зміщення ареалів риби, більше енергії для тропічних штормів і теплове розширення води, що додається до підйому рівня моря.
Крига
Показник, який змінюється найпомітніше. Площа арктичного морського льоду після зимового намерзання у 2025 році стала найменшою за всю історію спостережень, а антарктичний лід протягом року тримався значно нижче середніх значень.
Тут працює зворотний зв’язок, який підсилює сам себе: лід відбиває сонячне світло, темна вода — поглинає. Менше криги означає більше поглиненого тепла, більше тепла — ще менше криги.
Наслідки, які вже настали
Це не сценарій на кінець століття. Лише за перші вісім місяців 2025 року екстремальні погодні явища — від руйнівних злив і повеней до виснажливої спеки й лісових пожеж — мали каскадний вплив на життя людей, засоби існування та продовольчі системи, спричиняючи переміщення населення в кількох регіонах світу.
Механізм тут не в тому, що потепління «створює» урагани чи посухи. Воно зміщує ймовірності: тепліша атмосфера утримує більше вологи, тому злива стає інтенсивнішою; тепліший ґрунт швидше пересихає, тому посуха приходить раніше. Явища ті самі — змінюється їхня частота й сила.
Що далі
Концентрація парникових газів в атмосфері досягла рекордних рівнів у 2024 році й продовжила зростати у 2025-му. Поки вона зростає, зростатиме й температура — фізика тут проста і не залежить від політичних рішень.
Водночас кожна десята частка градуса має значення. Різниця між потеплінням на 1,6 °C і 2,0 °C — це різні врожаї, різна кількість придатної для життя території, різні витрати на адаптацію. Тому питання стоїть не як «встигли чи не встигли», а як «наскільки далеко зайде».
Дані: Всесвітня метеорологічна організація (WMO), служба зі зміни клімату Copernicus (C3S/ECMWF), станом на початок 2026 року.
